Завжди радію коли бачу, коли діти гуляють разом з батьками.
Особливо приємно, за сином дивиться батько, а не матір.
У нашому житті,
дуже багато жіночої уваги і
до хлопців і до дівчат. Як
наслідок виростають «мамині сини», які не можуть без її спідниці. І чому так? У
першу чергу це виховання і їхня сім’я – безумовно. Але навіть якщо так сталось, що син росте
без батька. То протягом дорослішання його оточують жінки. У дитячому садочку не
зважаючи чи приватний він, чи державного зразку всі виховательки - жінки. Тобто
хороші чи погані «мамусі» і «бабусі». Потім наступний щабель – школа. У
початковій школі – вчительки , як виняток можливий чоловік, та це випадок з
розрахунку 1 до 100. Уже в старшій школі можуть з’явитись чоловіки прикладних наук, та як правило вони
не стають прикладом для підростаючого покоління молодих хлопців. І цьому також
є пояснення. Адже багато чоловіків може знайти себе у вчителюванні , і навіть якщо все
ж любов до предмету і до дітей присутня, то заробітна плата задовольнить не кожного
чоловіка, який може забезпечити свою сім’ю. Університет чи
технікум, чи можливо армія може справді познайомити хлопця з справжніми
чоловіками.
Одного разу, випадок у парку мене дуже потішив. Двоє малих
хлопчаків їхали на велосипеді і один з них впав. Насправді я дивилась у мене
серце зойкнуло, так боляче він впав. Але тут з’явився на горизонті тато. У цей момент
хлопець лежав на долоньках осторонь свого транспортного засобу і дивився у
сторону батька , не знаючи що робити. Татко підбіг підняв хлопця який уже почав
схлипувати підняв велосипед і сказав строгим голосом чому це він надумав
плакати адже нічого страшного не сталось. Не велика неприємність - впав
велосипед, і нічого більше. Підняв стна і посадив знову на
велосипед, хлопець заспокоївся і поїхав далі.
Це говорить про
правильне виховання. Не вперше татко допомагає, але і налаштовує сина після
падіння йти вперед. Не зважаючи на труднощі – їх долати і підніматись.
