Компрачико́с чи компрапеке́ньос («скупники дітей») — термін, яким Віктор Гюго в романі(класика жанру) «Людина, що сміється» (1869 р.) охрестив злочинне угруповання торгівців дітьми, що складалися в основному зконтрабандистів, бродяг та жебраків. Компрачикоси є характерною подробицею старого суспільного ладу, що був в Іспанії, Англії, Німеччині, Франції впродовж XIII–XVIII століть.
Терім ніби далекий від нашої дійсності, та насправді, історія яку розповідає В. Гюго про те, як люди спеціально калічили дітей, вирощуюючи з них клоунів і карликів, горбанів, чи просто акробатів для того щоб розважати занудних правителів.
І найкращий пластилін - дитина! Тому її могли поміщати в глечик і годували. Дитина згодом не поміщаєтьсяв ємкістьі її розбивають от один клоун готовий. Бо ж здорова красива дитина нікому не цікава. Система перетворення з дитини на іграшку мала своїх професіоналів , які мали свої секретиперетворення.
Так і сьогодні ми маємо дитину з якої робимо все, що заманеться. хтось виховує, а хтось втілює нездійсненні мрії дитинства.
Немає коментарів:
Дописати коментар