Як пише письменниця Ліна Костенко:
"..в епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота
нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і
вуста..."
Насправді, зміст більш ніж глибокий - не потрібно забувати про класичне, про рідне, про природнє. Батьки повинні дарувати дітям тепло і ласку, обійми і посмішки, а не світ пластмаси і не живих
іграшок.
Ми - частина
природи, а живемо у світі з каменю і бетону створено людиною. Науковці говорять, що наша аура відновлюєть
коли поєднується з природою. У місті, як правило втомлюємось, а на природі
відпочиваємо. І дихати легше у
лісі, або хоча б у вишневому садочку, ніж біля телевізора. Ми не повинні руйнувувати все, що нам дала
природа. Розуміючи, що вбиваємо цим самих себе .
Пам’ятаючи, про підростаюче покоління ми неповинні закривати їх від дійсно справжнього,
і вони повинні знати, що таке свіже повітя і природа, територія містом не закінчується. Не в усіх усюдах є ліфти і підйомники. Не все вмикається
за нашою командою, не всі коні ходять по колу і не всі тварини живуть в
зоопарку.
Вічне - повинне
бути залишатись вічним. Інше питання як ви будете це підносити для вашого потомства.
